ГРЕБЕ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гре́бля. — Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку (Укр.. казки, 1951, 37); Старенька гребелька заросла з обох боків темною сумовитою вільшиною (Вас., II, 1959, 191); Данька аж розсмішило, що садівник з серйозним виглядом будує якісь іграшкові гребельки (Гончар, Таврія.., 1957, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 162.