ГРИМУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до гримування. — Роздягся я, сів до гримувального столу, глянув на себе в люстро (Ю. Янов., І, 1958, 238); На Никифора Федоровича нічого не діяло, спав у гримувальній кімнаті як убитий (Минко, Моя Минківка, 1962, 105); // у знач. ім. гримува́льна, ної, ж. Спеціальна кімната, в якій гримуються артисти. В гримувальну зайшов режисер, ввічливо потиснув руку, привітав з дебютом (Собко, Нам спокій.., 1959, 37); // Признач. для гримування. Зв’язковий… натягав картуза, ліпить собі гітлерівські вуса, робить декілька ліній гримувальним олівцем, вставляє в око монокля (Ю. Янов., І, 1954, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 168.