ГРОМА́ДИНА, и, ж., розм. Окремий предмет, споруда і т. ін. великих розмірів. Підсвідомо чекав [Саїд] того дня, коли ця вся громадина [завод] стрепенеться (Ле, Міжгір’я, 1953, 453); Заледеніле море лежало нерухомо. Ледве помітною громадиною темнів острів (Трубл., Лахтак, 1953, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 174.