ГРОМІЗДКИ́Й, а́, е́. Який займає багато місця; дуже великий, важкий. В цей час затарабанив телефонний дзвінок, начальник поморщився, підійшов до громіздкої коробки, зняв трубку (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 236); У нього велике опукле чоло і весь він громіздкий не по літах (Довж., Зач. Десна, 1957, 563).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 176.