ГРОШВА́, и́, ж., збірн., фам. Те саме, що гро́ші. [Тихон:] Де ж він таку силу грошви набрав? (Кроп., III, 1959, 112); Після цих слів немало заробітчан полізли руками до потилиць і в капшуки, де лежала не грошва, а тютюнова потерть (Стельмах, Хліб.., 1959, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 177.