ГРІХОВО́ДА, и, ж. і ч., розм., рідко. Те саме, що гріхово́дник. [Ламії:] Той гріховода Старий, плюгавий Та ще й кульгавий, Летить за нами Немов без тями (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 171.