ГУ́БИ, губ і губі́в, мн., діал. Гриби. Коли ж вона часом зостанеться дома, то, впоравшись, іде у бір за губами (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Губ було стільки, що на кожного.. випадало по три штуки (Фр., VI, 1951, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 186.