ГУ́ГЛЯ, і, ж., розм. Те саме, що гу́ля1. Другий козак.. і досі сидів ошелешений на самій маківці [панцирника], як муха на гуглі (Панч, Гарні хлопці, 1959, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 188.