ГУД, у, ч., рідко. Те саме, що гуді́ння. Трактори орють — виповнили степ могутнім гудом моторів (Головко, І, 1957, 339); Я чую темний гуд лісний, І шепіт втомлений ялини (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 189.