Слово "гуляти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.

1. Ходити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін. А жіночка, Мов цього не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Шевч., II, 1953, 106); В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (Коцюб., III, 1956, 410); // перен. Швидко, з великою силою рухатися в різних напрямках. Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє (Граб., І, 1959, 197); Гуляють хвилі на просторі… (Нех., Ми живемо.., 1960, 128); У морі, непривітному, почорнілому, гуляв шестибальний шторм (Собко, Справа.., 1959, 57); // перен. Поширюватися вільно, безперешкодно. Та й дзвеніла ж радісно округа! Та й гуляла ж пісня навкруги! (Голов., Поезії, 1955, 24); Чутка пішла гуляти по вулицях, ніщо не могло її спинити (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 195).

2. Весело проводити час; розважатися. Старий хоче спати, а молодийгуляти (Укр.. присл.., 1955, 147); Каже мені мати: — Йди, доню, гуляти, Та будь веселенька, Бо ти молоденька (Щог., Поезії, 1958, 59); Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці (Н.-Лев., II, 1956, 173); // Бути вільним від роботи. Ніхто не гуляв; усяк своє діло робив… (Мирний, І, 1954, 50).

3. Проводити час за випивкою; пиячити. У Києві на Подолі Козаки гуляють. Як ту воду, цебром-відром Вино розливають (Шевч., II, 1953, 35); Он і Огирі на хуторі тиждень гнали [самогон]. Це ж не день, не ніч гулятимуть, а тиждень цілий, не одриваючись, питимуть (Головко, II, 1957, 27).

Гуля́ти весі́лля — справляти весілля. Щоб лихо прогнать, І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять (Гл., Вибр., 1957, 271); Гарні в колгоспі дівчата, Будем весілля гуляти (Забашта, Квіт.., 1960, 97).

4. з ким, розм. Бути в близьких любовних стосунках з ким-небудь. А щоб чим-небудь хоч трохи одводити душу, обзавівся [Максим] якоюсь повійницею та й гуляв іноді з нею… (Мирний, II, 1954, 130).

5. у що. Грати в яку-небудь гру. — Дивлюся я, чужі діти бігають, гуляють в.. хрещика, купаються, а мені не можна й одступить од дітей (Н.-Лев., II, 1956, 175); В одному місці біля недогарка запаленої свічки гуляли [солдати] в карти на картоплю (Панч, І, 1956, 129).

6. Не використовуватися (про землю і т. ін.). Багато гуляє корисної землі.. Іскрівці висловили думку засіяти її кормовими культурами (Рад. Укр., 28.УІІ 1961, 2); — Нащо ж у вас земля гуляє під ними [багатолітніми травами] зайвий рік? (Оров., Зел. повінь, 1961, 28); Треба було одразу двох трактористів прислати, а не одного, щоб день і ніч не гуляли плуги (Ю. Янов., II, 1958, 400).

7. по кому — чому, перен., розм. З великою силою, дошкульно бити. Він не чув більш ні спеки, ні мук, Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (Граб., І, 1959, 474); Довга, в’юнка нагайка [Мечелара] .. не раз гуляла, по спинах людей (Чаб., Балкан. весна, 1960, 30).

8. Бути у періоді парування, злучки (про тварин). Корова гуляє.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 191.