ГУМЕ́ННИЙ, ного, ч., заст. Прикажчик, що організовував роботу на току поміщика. Ішов [пан] на гумна, де гуменний.. скінчив перегляд худоби, пригнаної з паші (Фр., II, 1950, 104); На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (Н.-Лев., II, 1956, 184); По вечері гуменний їх [сліпців] спитав, чи хочуть вони сьогодні грати (Бурл., О. Вересай, 1959, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 193.