ГУ́МКА, и, ж.
1. Шматочок гуми, признач. для стирання написаного. Перед ним лежали олівці й гумка, іноді він щось виправляв на рисунку (Трубл., III, 1956, 306).
2. Присмачений чим-небудь шматочок гуми, що використовується для жування. Мазнув [солдат] Анрі-Жака документом по обличчю й з новим завзяттям став жувати свою гумку (Ю. Янов., II, 1954, 59); Дракопулос сунув моєму тестю в руки ще якісь шкарпетки і коробку жувальних гумок (Мокр., Сто.., 1961, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 193.