ГУМО́ВАНИЙ, а, е. Просякнутий гумовою речовиною. Курбала спинився, поглянув на верткого чорнявого юнака.., закутаного в блискучу гумовану одіж (Досв., Вибр., 1959, 194); Таня рвучко підвелася. Гумований дощовик засичав на ній (Коп., Вибр., 1953, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 193.