ГУМОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до гу́мор 1. Якщо автор осміює ті чи інші хиби в людині, якій він разом з тим симпатизує, то сміх його має характер гумористичний (Укр. літ., 8,1957,187); // Пройнятий гумором; з гумором. Брак подробиць він умів поповнювати своїми гумористичними коментарями (Жур., Звич. турботи, 1960, 37).
2. Який містить у собі гумор (у 2 знач.). Аліна сиділа на кормі й неприховано сумувала, удаючи, що читає гумористичний журнал (Ю. Янов., II, 1954, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 194.