ГУРКОТНЕ́ЧА, і, ж., розм. Дуже сильний, тривалий гуркіт. Зчинилася така гуркотнеча, ніби й сама земля не витримала: репалася і провалювалась (Баш, На землі.., 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 196.