ГУСА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гуса́р. Через півроку оддали другу дочку — за старого гусарського полковника (Мирний, II, 1954, 100); Ще й не розвиднілося як слід, а вже Мюрат кинув на позиції росіян гусарські полки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 197.