ГУСТЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до густе́нький. Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький (Гл., Вибр., 1957, 232); Я, мов птичка [пташка], вибилась з хмарочок густесеньких та темних, біля ясного сонечка літаю (Кв.-Осн., II, 1956, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 198.