ГУСЯ́ТНИК, а, ч.
1. Приміщення, пташник для гусей. Крім гусятника для основного стада, на фермі повинні бути приміщення для вирощування молодняка (Птахівн., 1955, 286).
2. Пастух гусей. Гусятник-хлопець заганяв Од берега Гусей додому (Гл., Вибр., 1957, 129).
3. Те саме, що гусівни́к.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 199.