ГУ́СІЛЬНИЦЯ, і, ж., діал. Гусениця (у 1 знач.). Погляд його недвижно спочивав на одній луком зігнутій стебелинці, по котрій звільна та невпинно повзла товста, зеленувата гусільниця (Фр., VII, 1951, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 198.