ГІБРИДИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гібридизува́ти; // у знач. прикм. Те саме, що гібри́дний 2. — Перший колгосп сіяв гібридизованим насінням… а другий — просто так собі… (Вишня, І, 1956. 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 63.