ГІРЛЯ́НДА, и, ж.
1. Прикраса з квіток, гілок і т. ін., сплетених у вигляді довгої низки. Принесли хлопці ялинових віт, Дівчата їх в гірлянди пов’язали (Мур., Повість.., 1948, 33); //Декоративний мотив, орнамент такої форми. Були на ній Ічашці] виписані гірлянди квіток, зо два метелики і злотистий напис (Л. Укр., III, 1952, 485); * У порівн.Вечірнє небо заквітчалось весняними хмарками, мов гірляндами з зеленого барвінку (Вас., II, 1959, 10).
2. перев. кого, чого, перен. Розташовані в ряд предмети, що нагадують таку прикрасу. Гірлянди мостових ліхтарів вигнутим ланцюгом відбивались на чорній поверхні ріки (Дмит., Розлука, 1957, 99); Вудка його лежала на плечі, і бички довгою гірляндою звисали з неї мало не до самої землі (Собко, Скеля.., 1961, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 75.