ДАЛЕКОБІ́ЙНИЙ, а, е. Здатний стріляти, бити на далеку відстань, пристосований для такої стрільби. Станцію почали діставати снаряди далекобійних гармат генерала Шіллінга (Гончар, Таврія.., 1957, 416); Гримнув снаряд далекобійної артилерії (Кучер, Чорноморці, 1956, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 207.