ДАЛЕКОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який добре бачить на великій відстані. Далекозорі, розумні очі його світяться з-під чорних брів глибокою й хвилюючою радістю (Шиян, Переможці, 1950, 225); // Який має ваду зору, що перешкоджає чітко бачити на близькій відстані; протилежне короткозорий. Він був далекозорим і близько себе бачив кепсько (Ле, Ю. Кудря, 1956, 30).
2. Те саме, що далекогля́дний. Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Лермонтові] Пушкінового наступника (Рильський, III, 1956, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 208.