ДАЛЕЧІ́НЬ, і́, ж.
1. Далекий простір. Дівчина звела великі очі й довго вдивлялася ними в сріблясту далечінь (Вас., І, 1959, 131); Там тополі у полі .. Струнко рвуться кудись в далечінь… (Тич., І, 1957, 25); // розм. Далекий край, далека дорога.
2. Далеке минуле або майбутнє. Думки про свою долю, про свою прийдешність.. зазирнули в далечінь, невідому й темну (Н.-Лев., IV, 1956, 320); // чого. Що-небудь віддалене в часі; давнє. Дружба і братерський союз українського і російського народів сягають в далечінь віків (Рад. Укр., 21.1 1954, 3); Він [О. Пушкін] бачив попереду неозору далечінь майбутнього (Корн., Разом із життям, 1950, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 209.