ДА́МСЬКИЙ, а, е. Прикм. до да́ма 1, 2. Вона не любила дамського товариства (Н.-Лев., III, 1956, 102); // Належн. дамам, зробл. для дам; жіночий. В дамській кімнаті баронеса безвладно опустилась на канапу (Л. Укр., III, 1952, 522); Виходить Любовицька в ошатній.. сукні, несучи ворох дамського вбрання (Коч., II, 1956, 385); Перукар запропонував йому свого велосипеда в обмін на дамський (Ю. Янов., І, 1958, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 210.