ДА́ТОК, тку, ч., заст. Те, що підноситься як дар, пожертвування. Не журися, мій хазяю [хазяїне], Не за датком я іду: От так сяду, заспіваю, Відспіваю та й піду (Пісні та романси.., II, 1956, 38); * Образно. Збирали даток там багатий Із пишно-щедрої землі. Було де людям полювати І де роїтися бджолі (Рильський, Сад.., 1955, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 214.