ДАХІ́ВКА, и, ж., діал. Покрівля; покрівельний матеріал. Бідна панна Маня .. Якось злітаючи, надпалена дахівка вдарила її в чоло (Коб., III, 1956, 186); -Купці чужоземні дивувалися з того, що руські теж добре роблять дахівку позолочену (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 214.