ДВАДЦЯ́ТИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника два́дцять. Семен починав уже двадцятий рік, коли старий помер (Коцюб., І, 1955, 104); Двадцятий вік гуде у штурмах, Де кожен день, немов набій (Мал., Звенигора, 1959, 206); // у знач. ім. двадця́тий, того, ч.; двадця́та, тої, ж. Покритка попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались Й чужі не приймають! Старці навіть цураються! А панич не знає З двадцятою, недоліток, Душі пропиває! (Шевч., І, 1951, 242).
Двадця́ті роки́ — від 20-го до 29-го року кожного сторіччя. Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Н.-Лев., III, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 216.