ДВИГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся і ДВИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Однокр. до дви́гатися. *У порівн. Черкнулась криця об кремінь, спалахнула іскра, і стіни урвища немов двигнулись (Коцюб., 1, 1955, 346); // куди, за ким — чим. Рушити, зрушити. А бір стоїть, як і стояв, Стоїть, — нікуди не двигнеться (Щог., Поезії, 1958, 360); Двигнулась за ним [Бурундою] монгольська сила, бродячи в воді з голосним плюскотом (Фр., VI, 1951, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 217.