ДВИ́ГІТ, готу, ч., розм. Те саме, що двигті́ння. Ми мовчки сиділи.. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Досв., Вибр., 1959, 38); Пригнувши іглисті [голчаті] вершечки дерев, Проноситься двигіт моторів і рев (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 217.