ДВОГОЛО́СИЙ, а, е. Який звучить двома голосами або співається на два голоси. Всі вони [твори] написані в двоголосому складі (Укр. муз. спадщ., 1940, 11); Старше покоління хвацьки, в надміру швидкому темпі, відспівало двоголосим хором: «Кинем об землю лихом, журбою» (Смолич, Мир.., 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 220.