ДВОЖИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який складається з двох жил або має вигляд двох спарених жил. Для квартирної проводки використовують як одножильні, так і двожильні проводи, тобто такі, які мають одну або дві металеві жили (Монтаж і ремонт.., 1956, 8); // Вигот. з двох жил.
2. розм. Витривалий, сильний, міцний. Дивились на них [золоті маківки соборів] бійці-тавричани, дивилися зморені коні, дивились і степові двожильні верблюди (Гончар, Таврія.., 1957, 435); Ми — двожильні, ми виживем, інші ж навіки пропали (Мал., II, 1956, 117); Ціле літо в строку вибула [Оленка], мала літами, разом з дівчатами полола, в’язала, назву «двожильної» від дівчат дістала (Горд., II, 1959, 182).
3. перен. Напружений, тяжкий. ..дрібне виробництво тримається тільки страшенним зниженням потреб і каторжною, двожильною працею (Ленін, 19, 1950, 243); — Ну, Марійко, чи вийде з моєї дочки письменниця? ..Формула тут проста: любові двожильна праця (Донч., V, 1957, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 221.