ДВОКО́ЛІРНИЙ, а, е. Який має у своєму забарвленні два кольори; складений з двох частин різного кольору; двобарвний. Він байдуже спостерігав, як по сірому екрану гасають довгоногі ляльки в трусах і двоколірних майках (Загреб., День.., 1964, 312); Двері рипнули, і з-поза них вистромилась двоколірна голова професорового сторожа (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 222.