ДВОРЕ́ЦЬКИЙ, кого, ч., заст. Старший лакей у панському дворі. Остап, дворецький Ратієва, був уже старим дідом, як князь Ратієв звелів йому одружитися з Оришкою (Мирний, IV, 1955, 29); Переляканий дворецький запросив гостей до столу (Гончар, Таврія.., 1957, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 224.