ДВОХСОТРІ́ЧЧЯ, я, ч. Період, час, що дорівнює двомстам рокам; // Двохсота річниця чого-небудь, що відбулося або почалося двісті років тому. Про «Арсенал» важко думати як про підприємство старе. Своє двохсотріччя він зустрів у розквіті молодості його людей, його техніки (Ком. Укр., 7, 1968, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 227.