ДЕГЕНЕРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. біол. Процес руйнування органів або клітин організмів чи ослаблення їхньої життєвості.
2. Зниження життєвості у кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім; виродження. Вона не була поганою, коли б не розпливалася від отого жиру, що в молодому свіжому організмі видавався як дегенерація, калічачи найніжніші вигини жіночої постави (Ле, Міжгір’я, 1953, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 230.