ДЕДА́ЛІ, присл.
1. Чим далі. Дедалі, дедалі усе стиха, ні травка не колишеться, усе чогось жде (Кв.-Осн., II, 1956, 412); Море дедалі втрачало спокій (Коцюб., І, 1955, 391).
2. у знач. підсил. част. У сполученні з порівняльним ступенем прикметників і прислівників указує на поступове посилення їх якості. Дедалі все дужче й дужче опановувала Зінька одна думка й не давала йому спокою: думка завести в громаді такий лад, щоб по правді все робилось (Гр., II, 1963, 365); Дощ шумить, .. дедалі рясніший, голосніший (Вас., II, 1959, 75); Дедалі меншими стають верхівці в степу (Гончар, Таврія.., 1957, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 231.