ДЕКОРА́ТОР, а, ч.
1. Художник, який пише декорації. Коли ж у школі відбуваються святкові вечірки.., він і столяр, і слюсар, і головний монтер, і декоратор (Вас., II, 1959, 150); Треба б лише уяснити призначення і суть роботи режисера, художника, декоратора, гримера (Укр.. кіномист., III, 1959, 217).
2. Спеціаліст, що оздоблює вулиці, парки, приміщення тощо. Я знаю, як турбуються за радянську людину і архітектори, і декоратори, і ми, будівельні робітники (Кучер, Дорога.., 1958, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 235.