ДЕКОРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. декорува́ти. Тіньовитривала рослина [жимолость звичайна) придатна для насаджування під великими деревами та для декорування другорядних дільниць саду (Озелен. колг. села, 1955, 93); Ще на початку 30-х років [XIX ст.] багато українських митців-фарфористів почали використовувати для декорування фарфору народну орнаментику (Мист., 5, 1960, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 236.