ДЕ́КОТРИЙ, а, е. Те саме, що де́який 1, 3. — Я примітив, що декотрі дами міняють убрання по два й по три рази на день… (Н.-Лев., II, 1956, 394); Забрязкотів посуд. Скрикнули жінки, декотрі з-за столу схопилися. І чоловіки занепокоїлись (Головко, II, 1957, 52); // у знач. ім. де́котрий, рого, ч.; де́котра, рої, ж. Хто-небудь, конкретно не визначений. Той привітає, другий на здоров’я спитає, декотрий пожартує, інший стане та свій смуток-жаль повістить (Вовчок, І, 1955, 27); Живе там баба Терещиха, ота сама, що звуть відьмою або знахаркою, а декотрі просто брехливою бабою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 236.