ДЕЛІКА́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім до деліка́тний 1-3. Якась дурна делікатність причепиться часом і не можеш одмовитися зробити те, що не по душі (Коцюб., III, 1956, 152);— Я оцінив його делікатність. Що не говори, людина тактовна, вміє сказати слово, доторкується до живої рани обережно (Збан., Малин. дзвін, 1958, 118); Його вид і очі стали ніби делікатніші й ідеальніші, надавали йому делікатності й граціозності (Н.-Лев., IV, 1956, 120); В делікатності руки, в шанобливому уклоні йому позаздрив би не один закоханий мужчина (Ле, Міжгір’я, 1953, 74); Делікатність справи вимагала посередництва (Кач., II, 1958, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 237.