ДЕМОКРА́Т, а, ч.
1. Прихильник демократії. У XX столітті в капіталістичній країні не можна бути революційним демократом, якщо боятися йти до соціалізму (Ленін, 25, 1951, 321); Патріот і демократ своїми переконаннями, Сокальський був однією з видатних прогресивних постатей у музичній культурі України дожовтневого періоду (Укр. клас. опера, 1957, 149).
2. Член буржуазно-демократичної партії. — Хто се Вер-ий? О, се демократ. Але не Йванові простому брат! (Фр., XIII, 1954, 43).
3. заст. Той, хто вийшов з трудового народу; протилежне аристократ.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 238.