ДЕМОКРАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Заснований, побудований на принципах демократії; який здійснює демократію. Але великі держави можуть бути демократичні тільки при найповнішій рівноправності націй, а така рівноправність означає і право на відокремлення (Ленін, 20, 1950, 90); Конституція СРСР є найдемокра-тичнішою конституцією в світі. В жодній капіталістичній країні не було і немає конституції, яка надавала б право виборів до державних органів усьому народові незалежно від расової, національної належності, віросповіданням і майнового стану (Іст. УРСР, II, 1957, 426).
2. Який підтримує принципи демократії. Демократичний напрям тодішньої російської літератури до них теж не доходить (Коцюб., III, 1956, 31); Виступи українських письменників у російській прогресивній пресі часто диктувалися відсутністю у відповідні періоди українських демократичних видань (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 19).
3. Стос. до широких верств трудового народу. Царизм створював всілякі перешкоди для вступу до університету демократичних елементів (Наука.., 12, 1957, 15); Поставлена на сцені театру опера «Енеїда» [М. Лисенка] користувалася величезним успіхом демократичного глядача (Мист., 6, 1955, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 239.