ДЕНЕРВУВА́ННЯ, я, с., зах. Стан за знач. денервува́ти; нервування. — Тепер же й об’яснились мені нараз її [матері] нехіть і упередження до Обринських; її розстроєння й денервування (Коб., III, 1956, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 242.