ДЕПЕ́ША, і, ж.
1. Термінове офіційне повідомлення; донесення. Перед самим днем виборів надходить шифрована депеша із Львова (Фр., III, 1950, 246); — Як справи? — Погані, — сказав стурбовано Теплицький і подав Щорсу велику депешу (Довж., Зач. Десна, 1957, 159).
2. заст. Телеграма. [Старшина:] Стовпи ото і дріт.. По ньому ж депеші йдуть (Кроп., II, 1958, 15); — До вас хотіли.. вислати депешу, але.. вижидають вашого повороту, не телеграфувавши (Коб., III, 1956, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 244.