ДЕПО́, невідм., с.
1. Транспортне виробниче підприємство, яке забезпечує експлуатацію, періодичний ремонт, утримування та обслуговування рухомого складу (локомотивів, вагонів і т. ін.). Недалеко від клубу депо, там ремонтують паровози (Коп., Сон. ранок, 1951, 112); В депо завертав трамвай (Мур., Ідуть.., 1951, 17).
∆ Поже́жне депо́ — приміщення для пожежних машин.
2. заст. Склад для зберігання чого-небудь. Колеса, бендюги і кари І самії церковні мари В депо пушкарськеє тягли (Котл., І, 1952, 189); Мендель Гарткопф — підприємець — і законтрактувався довозити будівельне дерево до військового депо (Фр., VII, 1952, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 244.