ДЕПУТА́ЦІЯ, ї, ж. Група обраних або виділених представників, що діє за дорученням якого-небудь колективу або організації. Робітникам недосить посилати резолюції: обов’язково, щоб робітники влаштовували депутації до думської фракції (Ленін, 35, 1952, 83); Слідив голодними очима [Никифор], як ішли До магістрату депутації просить Голодним праці (Фр., XIII, 1954,310); До Відня прибула і депутація хорватів, вимагаючи відокремлення Хорватії від Угорщини (Нова іст., 1956, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 245.