ДЕРЕВООБРО́БНИК, а, ч. Той, хто обробляє дерево, фахівець з механічної обробки дерева. Тільки почалася Жовтнева революція, Василь Боженко вступає до Комуністичної партії, керує спілкою деревообробників, обирається членом Київського Ревкому (Скл., Легенд. начдив, 1957, 41); Деревообробники майстрували столи та табуретки (Мик., II, 1957, 561).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 246.