ДЕ́РКАТИ, ає, недок. Видавати різкі звуки, схожі на деренчання. Десь там чути на оборі Дитинячий плач, А в траві, в зеленім морі Деркає деркач (Фр., XIII, 1954, 181); — Або деркачі. Тож було як почнуть тобі деркати вночі, спати не можна (Довж., Зач. Десна, 1957, 493).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 252.