ДЕРНИ́НА, и, ж. Те саме, що де́рен. Минули передмістя. Показалися запорізькі січові курені, вкриті дерниною або повстю (Довж., І, 1958, 228); Багаторічні трави за доброго врожаю утворюють міцну дернину, яка скріплює і захищає грунт від змиву (Колг. Укр., 4, 1956, 14); // Одна плитка, шматок дерну. — Неси оці дві дернини (Сл. Гр.); На більш сухих луках нарізують дернини 40-50 см завдовжки, 20-25 см завширшки та 6-8 см завтовшки (Озелен. колг. села, 1955, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 253.